Видано перші президентські укази - про створення Комітету з економічних реформ та Національного антикорупційного комітету. На перший погляд, звучить класно. Свідчить про рішучість намірів Президента впроваджувати економічні реформи і боротися з корупцією. А на другий погляд? Для тих, хто читає тексти указів і може їх аналізувати, ці документи засвідчили дві речі.

Перше - Янукович, як і його попередник, прийшов на Банкову без заздалегідь продуманого плану конкретних дій. Якщо не на 100 днів, то хоча б на кілька перших тижнів. Замість прийняття рішень, спрямованих на досягнення практичного результату, Янукович лише ставить завдання - опрацювати стратегію економічних реформ, визначити напрямки, пріоритети та механізми, підготувати законопроекти, які дозволять виконати передвиборну програму Україна - для людей.

Просте запитання: маючи партію в кілька сотень тисяч членів, багатомільярдні ресурси і кілька років роботи на чолі опозиційного уряду, чому не пропрацювати все це завчасно, щоб з першого дня на Банковій діяти, а не втрачати дорогоцінний час?

Друге - підготовкою таких указів на підпис Януковича його команда на Банковій показала, що їй доведеться освоювати ази роботи на відповідальних державних посадах, вчитися працювати ефективно і головне - технологічно.

Обидва укази схожі за форматом і змістом, фактично їх написано під копірку. Обидва не містять норм прямої дії по суті, не вирішують вони і організаційних питань, а лише окреслюють їх.

Згадані два Комітети насправді не створено, а лише заявлено в указах. Не розроблено і не введено в дію положення про діяльність Комітетів - лише зазначено час на їх підготовку. Не затверджено персональний склад Комітетів - ця робота також попереду. Відсутній план - графік роботи Комітетів, терміни розробки конкретних документів.

Після цих двох указів розроблять ще два (а може, й чотири) - для введення в дію положень і затвердження персонального складу Комітетів. Потім визначатимуть дати засідань, складатимуть плани роботи. Будуть підганяти їх під графік роботи Президента, оскільки Янукович вирішив сам головувати в обох Комітетах. На це підуть дні, тижні, місяці бюрократичної тяганини.

Як мав би діяти новообраний Президент? З першого ж дня на Банковій внести до Верховної Ради пакети законопроектів, спрямованих на виконання президентської програми, за ключовими напрямками - подолання бідності, створення нових робочих місць, підтримка підприємництва, протидія корупції, судова реформа. Цього зроблено не було.

Якщо ж Президент вирішив створити якийсь Комітет, то потрібно не імітувати створення, а створювати.

Що буде далі? Втрата часу, темпу, а потім і рівня підтримки дій Януковича - серед тих, хто очікував, що він зможе рішуче змінити ситуацію в країні.

Ремарка з власного досвіду роботи в уряді Януковича: як ніби бачу, як Віктор Федорович серед вітчизняних і зарубіжних яйцеголових годинами жваво обговорює питання стратегії економічних реформ і напрямків боротьби з корупцією. Той же Віктор Федорович, який зазвичай лише починав засідання Кабміну, а коли із зали виводили журналістів, швидко передавав повноваження Миколі Азарову, і той проводив більшість засідань. Виникає питання, а навіщо Янукович йшов у президенти? Чим він займався всі ці роки? Що заважало йому підготуватися до ефективних і рішучих дій на посаді Президента з першого ж дня роботи?

У червні 2004-го, починаючи роботу у виборчому штабі Віктора Ющенка, я запропонував проект Перші 100 днів Президента. Переконував, що Ющенко не може прийти на Банкову з порожніми руками. Замість цього він повинен мати підготовлені пакети законопроектів і проекти указів, спрямованих на якісні зміни за кількома ключовими напрямками: рішучу протидію корупції, реформування правоохоронної та судової систем, підтримка підприємництва, підвищення соціальних стандартів, розвиток пріоритетних галузей промисловості та АПК, енергозбереження та енергетична безпека, зміцнення обороноздатності.

Спираючись на досвід Центру Разумкова з координації розробки системних проектів, я пропонував залучити найкращих вітчизняних експертів, які б погодилися працювати на лідера опозиції, що при тих умовах було непростим завданням і вимагало фінансового заохочення. Порівняно із загальним бюджетом кампанії, мінімальна вартість проекту на рівні $ 100 тис. (глазур тоді ще не перемогла) не виглядала надто обтяжливою. Але проект було відхилено, мовляв, не до того, переможемо - потім якось воно буде. Як-то й вийшло.

На ті ж граблі наступив і Янукович. Мабуть, ніхто не сумнівається, що в нього було більш ніж достатньо ресурсів для підготовки детального плану на перші 100 днів. Він цілком міг залучати до роботи вітчизняних і зарубіжних експертів без жодних обмежень.

Тому і питання: навіщо Януковичу ця посада, коли виявляється (для тих, хто не знав цього раніше), що він не готовий впроваджувати необхідні країні зміни і реформи? Що тоді залишається - розподіляти посади та оптимізувати потоки? Вручати ордени, присвоювати звання і милувати засуджених?

Анатолій Гриценко, Корреспондент