Коли новообраний Президент України Віктор Янукович вирішив
зробити свій перший візит не в Москву, а в Брюссель, деякі російські
газети написали, що Кремлю це рішення не сподобалося. І що нібито саме
тому російська сторона надала очікуваному візитові Януковича якомога
нижчий можливий статус – робочий.
Те,
що за два дні перед візитом його рівень підняли до офіційного, свідчить
про готовність Кремля визнавати Януковича "гарним хлопцем" - особливо
на контрасті з Віктором Ющенком. Сам Президент має намір скористатися
цією своєю роллю по максимуму. "Це (візит. – Авт.) буде крутий поворот у бік зміни відносин між нашими країнами на краще. У всіх напрямах", - сказав Янукович в інтерв'ю агентству "Интерфакс-Украина" в середу.
Даючи
цю новину, агентство повідомило, що в ході інтерв'ю Президент
відволікався на телефонну розмову зі своїм російським колегою. Що
ненав'язливо підкреслювало конструктив і позитив, який неминуче чекає
відносини між двома країнами.
Проте самого лише бажання
для конструктиву замало. Розбіжності між Росією і Україною зовсім не
пояснюються особою екс-президента Ющенка, відповідно, і для "крутого
повороту" в російсько-українських відносинах зміни прізвища глави
держави явно не досить.
Незважаючи на те, що формально
першим візитом Президента Януковича стала поїздка до Європи, фактично
він з часу обрання контактував саме з російськими товаришами. Ще 18
лютого привітати Віктора Федоровича "з вдало проведеними виборами"
приїздила делегація, очолювана керівником адміністрації президента РФ
Сергієм Наришкіним.
За словами самого Наришкіна, в ході зустрічі «відбулася
дуже докладна і грунтовна розмова з найширшого кола питань
двосторонньої співпраці між нашими двома країнами, особливо у галузі
економіки».
Що розмова була грунтовна, було видно вже
навіть з її багатогодинної тривалості. Тоді ще президент Віктор Ющенко
на своїй останній прес-конференції заявив, що хлібосольний Янукович
приймав російських гостей "у цьому, як його, в Межигір’ї" протягом
цілих шести годин.
Завтра в Москві Віктор Янукович
очолить делегацію з одинадцяти осіб, серед яких будуть міністр
закордонних справ Петро Порошенко, голова президентської адміністрації
Сергій Льовочкін і заступник Льовочкіна Ганна Герман. У графіку
українського Президента передбачено зустрічі як з колегою Дмитром
Медведєвим, так і з російським прем'єром Володимиром Путіним.
Телекартинку
вдало "розбавить" покладання Януковичем квітів до меморіалу на Уклінній
горі і до пам'ятника Тарасу Шевченку. Але головна інтрига, звичайно, в
тому, чи буде за підсумками зустрічей найвищих керівників двох країн
зроблено конкретні «проривні» заяви – насамперед у галузі економіки,
про яку вважає за краще говорити новий український лідер.
Вітчизняні
оглядачі, розглядаючи можливі теми переговорів Януковича в Москві,
пригадали чи не всі проблемні аспекти економічних взаємин РФ і України
– від газотранспортного консорціуму до квотування української
металопродукції на російському ринку, і від ЄЕП до приватизації
українських промислових об'єктів.
Проте навряд чи під
час свого першого візиту новообраний Президент зможе вирішити, або
навіть візьметься вирішувати, відразу всі питання. На жаль,
найглобальніші з них є і найбільш спірними.
Так, єдине
дітище "Єдиного економічного простору» - Митний союз РФ, Білорусі та
Казахстану – з одного боку, ще не діє (єдиний митний кодекс набуде
чинності тільки з 1 липня). З іншого, узгоджені трьома сторонами
документи готували без участі України, тож швидке приєднання до них
нашої країни неможливе.
При цьому в ході створення на
базі ЄЕП реально діючих інститутів і без того постійно виникає
плутанина. Досить згадати, як минулого літа Володимир Путін сенсаційно
оголосив про те, що три країни спільно вступатимуть у СОТ; через місяць
цю заяву змушений був дезавуювати не хто інший, як Дмитро Медведєв,
назвавши ідею "гарною, але проблематичною" (сьогодні РФ, Білорусь і
Казахстан продовжують переговори з СОТ нарізно).
Тим
часом, Україна входить до складу СОТ, і вже тому не може вступити в
жодне ЄЕП. Це чудово розуміє і команда Віктора Януковича: як заявила
перший заступник глави АП Ірина Акімова, "оскільки митний союз
прямо суперечить і буде дуже ускладнювати членство України у Світовій
організації торгівлі, на сьогоднішній день, та й на завтрашній,
післязавтрашній, це питання стояти не може".
Та й сам
Янукович, відчувши перспективу перемоги, різко перестав обіцяти
виборцям негайне економічне злиття з північносхідними сусідами. Так,
під час телемоста з Давосом наприкінці січня він заявляв, що Україна готова активно будувати єдиний економічний простір – але за участю як Росії, так і ЄС.
Там же Янукович сказав і про газотранспортний консорціум. "Відразу
після виборів я почну переговори з нашими партнерами, як ми житимемо
далі – щоб ми не залишилися, як собака на сіні, коли ще через 5 років
два нові газопроводи остаточно позбавлять нас транзиту", - барвисто висловився тоді ще майбутній Президент.
Проте
відтоді з боку "Газпрому" не надходило жодного сигналу про бажання
реалізувати схему Януковича. За цією схемою, як неодноразово заявляв
сам нинішній Президент, українську "трубу" мають контролювати паритетно
Київ, Москва і Брюссель. Проте в «Газпромі» тяжіють до "білоруського
варіанту" - тобто згодні понизити ціни на газ для України в обмін на 50
% + 1 акцію української ГТС.
Але це не задовольняє вже
українців. Отже яким чином Янукович вирішуватиме життєво важливе
питання про ціну тих-таки енергоносіїв – залишається таємницею. Не
виключено, що і для нього самого.
"Захисники незалежності марно думають, що Путін відразу змусить Януковича «здати національні інтереси України", - сказав "Главреду" глава центру "Український барометр" Віктор Небоженко. – "Путін
за ці роки порозумнішав. Головне, навіщо їде до Москви Янукович – це
обговорити зручну для його російського візаві кандидатуру українського
прем'єра".
За словами експерта, російська
сторона зацікавлена розуміти, з ким у виконавчій владі України їй
доведеться працювати найближчими роками. "Азаров – це, звичайно,
добре, але він же не витягне за рік "здачу національних інтересів". Путін, як нинішній прем'єр і майбутній президент Росії, хотів би
розуміти, з ким йому доведеться мати справу на більш солідний термін", - говорить пан Небоженко.
"Ніхто
не вимагатиме від Януковича заявляти, що Брюссель – кепське місто, а
ось Житомир – набагато краще, не кажучи вже про Тверь. Та все ж таки ці
переговори будуть для нього дуже серйозним випробуванням", - резюмує політолог.
Політичні
заяви в більш-менш обтічній формі все-таки послідують – насамперед,
щодо чутливих питань на зразок відносин Україна – НАТО або статусу
російської мови в Україні. І вони, прогнозує російський політолог,
директор Інституту національної стратегії Станіслав Бєлковський, будуть використані всіма політичними силами і в Росії, і в Україні.
"Зустріч
буде дуже красивою, по телевізору покажуть, що похмура сторінка у
відносинах двох країн перегорнута, і настає час нелюдської дружби", - сказав "Главреду" пан Бєлковський. – "Цим
скористаються коментатори в Росії та Україні, зацікавлені в створенні
благодушної картинки, а також ті сили в Україні, котрі – як Юлія
Тимошенко, наприклад – поспішить звинуватити Януковича в зраді
національних інтересів".
Проте, на думку російського
експерта, переможні реляції лише маскуватимуть наявність розбіжностей в
тій самій економічній тематиці. Як припускає пан Бєлковський, компроміс
навряд чи можливий у таких питаннях, як ціна на газ і можлива
приватизація росіянами ласих об'єктів української держвласності –
зокрема, Одеського припортового і "Укртелекому".
"В результаті в ході зустрічей буде просто зафіксовано наявність розбіжностей з широкого кола питань", - прогнозує політолог.
Таким
чином, Президент Янукович може зробити російським партнерам зовсім
небагато реальних економічних пропозицій. Що стосується політичних
реверансів, то Росія, та ще й під час кризи, навряд чи задовольниться
лише ними.
До того ж і в цій сфері можливості Януковича
сьогодні вельми вузькі. Курс на зближення з НАТО успішно провалив його
попередник; тема Чорноморського флоту залежить від внесення змін до
Конституції, що Януковичу поки що аж ніяк не під силу; те саме
стосується і державного статусу для російської мови.
Словом, четвертому Президентові України не позаздриш: такого важкого міжнародного візиту у Януковича, мабуть, ще не було.
За
бажання російська сторона може зробити у бік Януковича широкий жест –
наприклад, оголосити про готовність надати Україні недорогий кредит,
який став би непоганою підмогою в умовах бюджетної кризи. Якщо ж Москва
вирішить обійтися без жестів, найяскравішим моментом візиту Януковича
може виявитися те, що цей візит відбудеться в день смерті колись
спільного лідера обох республік Йосипа Сталіна.
Втім,
коли з моменту смерті вождя, зафіксованої за десять хвилин десята
вечора, стукне рівно 57 років, Віктор Янукович вже прямуватиме додому.
Олександр Михельсон, "Главред"