|
Головна
На тлі скандальної ратифікації харківських угод, протестних акцій
опозиції, яка знову починає шукати шляхи об'єднання перед національною
загрозою, виклику Юлії Тимошенко у Генпрокуратуру дещо непоміченою
залишилася інша, не менш важлива й болюча для української держави
проблема.
Це не просто два місяці, які змінили країну. Це маховик, який
розкручується і безжально трощить все, що ми вважаємо Україною. Це
машина часу, яка за відчуттями відкинула нас у 2004 або навіть у 1991.
Безпрецедентний наступ, який розпочала нова українська владна
команда на всіх внутрішньо- і зовнішньополітичних фронтах, уже встиг
отримати своє кліше - "бліцкриг".
Опозиція пообіцяла владі 11 травня масштабні
акції протесту, які повинні стати чи не повторенням вуличних мітингів
2004 року. Але я думаю, що зібрати в нинішніх умовах "майдан", як у
2004 році, навряд чи вдасться.
Після перемоги Януковича на президентських виборах Україна опинилася в
новій політичній реальності. Мало хто з політиків це усвідомлює. Багато
хто з громадян інтуїтивно це відчувають.
Обставини ратифікації харківських угод примушують
українську опозицію замислитися про майбутній формат своїх дій.
На тлі гучних
геополітичних змін у політиці
України та інтенсивного – до непристойності – зближення з Росією, мало
хто звернув увагу на неголосну заяву віце-прем'єра України з
регіональної політиці Віктора Тихонова, який виступив за федералізацію
української держави.
|
